Равликова бентега

Був собі равлик. Аж певного дня похопився:
«Жив я безтурботно й не зважав, що на спині ношу хатку, а це повнить бентегою!»
　Що ж із тією бентегою вдіяти? Приповз равлик до друга, теж равлика, та й каже:
— Несила мені більше жити на світі!
— Що трапилося? — питає той.
— Бідний я, нещасний! — відказує перший равлик. — Ношу на спині хатку, але ж це сповнює бентегою.
— Не ти один, — каже другий. — І в мене на спині хатка, і теж повно бентеги.
　«Нема ради!» — подумав равлик і поповз до іншого друга.
　А той теж каже:
— Не ти один такий. У мене теж на спині хатка, й бентеги в ній не менше.
　Так і повзав равлик по друзях. І геть від усіх чув те саме. Аж урешті зрозумів:
«То значить, усім бентежно, не лише мені! Що ж, доведеться якось жити зі своєю бентегою».
　І більше не скаржився.