Ріжок

Жив у селі старий сам-самісінький. Став він з роками втрачати слух. І пише синові в столицю: «Щось я, синку, глухуватий став. Купи мені якийсь прилад, аби краще чути».

Шукав син, шукав, а ніякого такого приладу не знайшов. Купив він тоді ріжок та й пише: «Приставте, батьку, ріжок тонким кінцем до вуха, має допомогти».

Той так і зробив. І справді, допомогло. Але однаково чув він дедалі гірше, аж зовсім оглух. Пише тоді він знову синові: «Не діє більше ріжок. Пришли щось інше, аби я чув».

Думав син, думав, урешті купив такий самий ріжок. І пише батькові: «Приставте цей ріжок до вуха. Почуєте мій голос».

Приладнав старий до вуха ріжок. І зрадів: «Чую, чую! Це ж мій любий синок говорить!»
Бо й справді почув синів голос — не глухими вухами, а серцем.